Похід на Чорногору - найпопулярніший маршрут Карпат

Чорногора – найпопулярніше серед туристів гірське пасмо Українських Карпат.  Головний  хребет  простягається у загальнокарпатському напрямку – з північного заходу на південний схід протяжністю у 30 км. У туристському відношенні Чорногірський масив має домінуючий статус в гірській системі Українських Карпат‚ що зумовлено наявністю значного туристського потенціалу в межах масиву. Варто відправитись в похід Чорногорою, адже сама природа наділила Чорногору багатим потенціалом: легкодоступні вершини, льодовикові озера, водоспади, глибокі льодовикові цирки, історико-архітектурні об’єкти та десятки кілометрів цікавих туристських маршрутів. 

В межах Чорногірського масиву знаходяться найвищі вершини  Українських Карпат. Туристською атрактивністю відзначаються шість вершин абсолютна висота яких перевищує 2000 м н.р.м..

Говерла  (2061 м н.р.м.) – найвища вершина України, знаходиться на межі Івано-Франківської та Закарпатської областей, має конусоподібну форму. На схилах трапляються форми плейстоценового зледеніння.  Складається з пісковиків і конгломератів. Вкрита альпійськими луками, чагарниковими пустищами, подекуди – кам`яні осипища. За рахунок значної висоти відзначається високим рівнем пейзажної привабливості.

Бребенескул (2036 м н.р.м.), знаходиться на межі Івано-Франківської та Закарпатської областей‚ практично в центральній частині Чорногірського масиву. Поверхня куполоподібна. На схилах поширені давньольодовикові форми рельєфу, сліди морозного вивітрювання. Вкритий альпійською і субальпійською рослинністю, характерні кам'яні розсипища.

Піп Іван (2022 м н.р.м.), знаходиться на південно-східному кінці хребта на межі Івано-Франківської та Закарпатської областей. Має пірамідальну форму, у привершинній частині – кам'яні розсипища. Є давньольодовикові форми рельєфу. Складається з пісковиків. Вкритий переважно субальпійською рослинністю. На вершині знаходяться розвалини польської обсерваторії кінця 30 рр. ХХ століття. Цікавим буде похід на гору Піп Іван - Опис маршруту.

Петрос (2020 м н.р.м.), знаходиться на північно-західному кінці хребта між г.Шешул і г.Говерла у Закарпатській області. Західні і південно-західні схили круті з численними кам’яними розсипищами, північні та північно-східні – урвисті, зі скельними виступами. Є давньольодовикові форми рельєфу. Гора складається з пісковиків.

Гутин-Томнатик (2016 м н.р.м.), знаходиться у південних відрогах головного хребта Чорногори, у межах Закарпатської області. Трапляються льодовикові форми рельєфу. Біля північно-східного підніжжя вершини у давньольодовиковому карі знаходиться озеро Бребенескул. Гора вкрита субальпійською та альпійською рослинністю з великою кількістю рідкісних і реліктових видів‚ що утворюють унікальний полонинно-давньольодовиковий природний комплекс. 

Ребра (2001 м н.р.м.), знаходиться у центральній частині хребта, Чорногора, на межі Івано-Франківської та Закарпатської областей. Південні схили гори – пологі ділянки, північні схили спадають крутими скелястими урвищами. Тут зростає ряд рідкісних рослин, занесених до Червоної книги України: сосна кедрова, жовтозілля карпатське, наскельниця лежача, та ін.

Зі скельних утворень в межах Чорногори цікавими в плані рекреації є група прямовисних і гострих скель‚ що знаходяться на південних схилах відрогу Шпиці (1863 м н.р.м.).  На схилі хребта нараховується понад 15 скель‚ висота деяких перевищує 20 метрів. Вздовж схилу скелі простягаються на 400 м. Значною атрактивністю відзначається ще група скельних утворень на хребті Вухатий Камінь. Саме через химерні форми великих пісковиків, що образно нагадують вуха, хребет і дістав таку назву. Деякі з них дійсно вражають своїми розмірами. Висота окремих кам’яних шедеврів сягає 10- метрової позначки. 

В межах Чорногори‚ особливо на її східних схилах‚ зосереджена велика кількість давньольодовикових котлів (цирків). Найбільшою популярністю серед туристів користується давньольодовиковий котел Ґаджина‚ що утворився між хребтом Шпиці‚ г. Ребра та хребтом Кедроватий-Погорілка. Котел формують три великі уступи. У верхньому – 5 невеликих озерець‚ витоки з яких при проходженні у середній котел утворюють каскад Ґаджинських водоспадів.   За своєю геоморфологічною будовою й набором елементів давнього льодовикового рельєфу ця місцевість  найбільше нагадує Альп.

Гідрологічні ресурси Чорногори представленні ріками Прут‚  Чорний Черемош та  Тиса. Завдячуючи умовам льодовикового формування, в межах Чорногори є кілька високогірних озер. Рекреаційну цінність мають озера:

Бребенескул – найвисокогірніше озеро України, знаходиться у Рахівському районі Закарпатської області. Озеро лежить в давньольодовиковому цирку між вершинами Бребенескул, Ребра та Гутин Томнатик на висоті 1801 м н. р.м. Довжина – 134 м, ширина – 28-44 м, глибина до 2.8 м. Озеро овальної форми. Береги круті, високі, з кам’яними осипищами. Живиться атмосферними опадами та грунтовими водами. Вода у озері відзначається значною чистотою і є слабомінералізованою. З озера бере свій початок однойменний потік, що впадає в р. Говерлу – ліву притоку Білої Тиси. 

Озеро Несамовите розташоване у великому карі (льодовиковий цирк, впадина) на північно-східних схилах гори Туркул (Івано-Франківська обл.)  на абсолютній висоті 1750 метрів. Злегка зігнута ванна повторює обрис крутого південно-східного схилу. Довжина озера 88 метрів, ширина – 45. Глибина озера по всій площі коливається в межах 1-1,5 м. Поверхневого стоку Несамовите не має, однак нижче моренного валу витікає декілька струмків, один з яких протягом століть вважають витоками Пруту Живиться озеро дощами й талим снігом. Несамовите для гуцулів є сакральним місцем, де народжується град. Похід до озера Несамовите можна поєднати з підкоренням Говерли, що зробить маршрут більш цікавішим. 

Марічейка – озеро‚ що  виникло у великому льодовиковому цирку на північно-східному схилі г. Шурин-Ґропа. Воно розміщене на висоті 1510 м н.р.м. Площа озера – 1,5 га, глибина до 1 м. Вода в озеро поступає із кількох джерел і витікає по крутому схилу в долину ріки Погорілець. Марічейка – чи не єдине з озер Чорногори, яке розташоване посеред лісу, решта – в субальпійському поясі.

У давньольодовикових цирках Чорногори зосереджена значна кількість водоспадів‚ переважно каскадного типу, серед яких:
Каскад Пруту (Гук). Бере свій початок на східному схилі Говерли на висоті 1550-1600 м над рівнем моря. Перепад води – 80 м. Каскад складається з шести водограїв, висота спаду води найбільшого становить близько 12 м.
Ґаджинські каскади розташовані  на північно-східному схилі Чорногірського хребта, на притоці р. Бистрець – потоці Мреє, в кількості 6 водограїв. Висота приблизно 1500 м. н. р.м. Висота найбільшого з каскадів становить 20 м.
Дзембронський каскад – потік Мунчель‚ між г. Смотрич та хребтом Вухатий Камінь. Нараховується близько 20 водоспадів. Висота трьох найбільших становить 5-10 м. Водограї протікають на висоті  близько 1500-1600 м н.р.м.

Історико-культурні об’єкти. На вершині Говерли є залізобетонний пірамідальний стовп, який відіграє роль геодезичного репера з географічними координатами 24°30'07" східної довготи й 48°09'40" північної широти. У п'яту річницю проголошення незалежності України – 24 серпня 1996 р. стараннями Осипа Барецького, мецената з Баварії, на вершині Говерли поставлено шестиметровий пам'ятний хрест і меморіальні плити з урочистими написами.
До Другої світової війни вздовж основного гребеня Чорногірського масиву проходив державний кордон між Польщею та Чехословаччиною.  У високогір’ї Чорногори ще до сьогодні збереглися  прикордонні стовпці з характерними літерами „Р” – Польща та „ČS” – Чехословаччина і з порядковим номером. Їх було встановлено із строго дотриманим інтервалом – 100 м. Сьогодні тут стикаються межі Івано-Фрнківщини та Закарпаття.
Пізнавальну цінність мають сніголавинна станція та біологічний стаціонар Інституту екології Карпат НАН України‚  що знаходяться на західних схилах нижньої частини полонини Пожижевської, біля верхньої межі лісу, на висоті 1550 м. Сама будівля закладена в 1901 році як дослідницьке господарство Крайовеї ботанічно-рільничої стації у Львові. Ініціатором будівництва і його реалізатором був доктор Ігнацій Шишилович, ботанік-агроном. В роки Першої світової війни будівля та дослідні ділянки були знищені, але відновлені в 1921 році.
Єдиним‚ остаточно не знищеним свідком туристського освоєння Чорногори у міжвоєнний період є залишки туристського притулку AZS‚ що збереглись зі сторони потоку Погорілець, нижче сідловини Смотрицького перевалу. Притулок було збудовано у 1934 році  на висоті понад 1700 м н.р.м. Цю споруду за планом архітектора Єжи Гринєвецького збудувала Нартярська Секція Академічного Союзу Спортового з Варшави. Туристський притулок  мав близько 50 місць для ночівлі. 
Зовсім поруч‚ на вершині гори Піп Іван знаходиться архітектурна пам’ятка місцевого значення – споруда колишньої астрономічно-метеорологічної обсерваторії. Символічний наріжний камінь під бу¬дову обсерваторії закладено влітку 1936 року.  Урочисте посвячення й відкриття Державного метеорологічного інституту (такою була офі¬ційна назва) відбулося в п'ятницю, 29 липня 1938 року. Повноцінно обсерваторія профункціонувала всього один рік. Друга світова війна  остаточно припинила її діяльність.
Велику історико-етнографічну цінність має комплекс полонинських споруд на південних та південно-західних схилах г. Піп Іван. Так‚ гуцульські стаї на полонині Гропа збереглися ще з довоєнних часів і відзначаються високим рівнем автентичності.

Звісно, туристичний потенціал Чорногори не обмежується переліченими атракціями. Про її багатство можна багатотомні енциклопедії писати. Проте, найкраще познайомитися з найвищими горами України - піти з нами в похід по Чорногорі Маршрут "Висока Чорногора"