Мальовничий Чорногірський хребет

Відгук з маршруту "Висока Чорногора".

Наша поїздка була запланована, ще у квітні місяці після випадкового перегляду в You Tube відео з походу по Високій Чорногорі, тому саме цей маршрут ми і вибрали. Запросили своїх друзів з м. Ніжин та й вирушили до Івано-Франківська,
де вже у суботу ми зустрілися з нашим провідником Олександром та рештою групи. З вокзалу ми відправилися до маленького села Дземброня звідки й почався наш цікавий та складний для нас, як початківців похід по найвищим вершинам Українських Карпат. Погода для походу була ідеальна, накрапав слабий дощик, що було, як бальзам на душу при підйомі вгору. Зробили декілька зупинок для відпочинку та перекусу бутербродами та сухофруктами. Також завітали до чабанів, де всі бажаючі придбали в них свіже молоко та сир (бринза). Перша ніч на першій стоянці зустріла нас сильним дощем з грозою та громом і дуже гарною веселкою, але наша палатка впоралася з таким випробуванням. А от дехто з групи вранці займався вимочуванням води з палатки та сушінням речей:) В поході буває все!

Другий день був з цікавим переходом та складним підйомом на Вухатий Камінь. По дорозі ми йшли крізь загадковий ліс, водоспад Менчул, де освіжилися холодною водою, їли чорниці…Прийшовши до другої стоянки ми ледь встигли поставити палатку, як нас настиг дуже сильний дощ з грозою та градом! Тому в цей день запланований підйом на гору Піп Іван не відбувся!

Ранок третього дня почався для нас дуже рано, бо ми вирішили наздогнати наш графік та вирушили на Піп Іван, де по дорозі зустріли схід Сонця.

Було дуже цікаво дивитися на це у горах, вдома такого не побачиш! На вершині ми завітали до старої польської обсерваторії «Білий Слон». Зустріли групу туристів, що провели там ніч. Взагалі цього дня ми пройшли найбільший відрізок маршруту, ніж у всі інші. Але йшлося набагато легше ніж другого дня. Ми піднялися на гору Бребенескул звідки було видно гарне озеро Бребенескул, потім були гора Гутин-Томнатик, куди піднялися троє з групи, а решта відпочивала. Далі була гора Ребра з вершини якої відкривався дуже гарний пейзаж, але скалисті Шпиці - це була взагалі, незабутня місцевість, мов у сазі «Володар Кілець».

Стоянка цього дня була біля озера Несамовите, про яке ходить багато легенд. Десь там на дні 
залишився мій ланцюг з хрестиком після мого окунання в холодній озерній воді! Але кажуть це добрий знак. Цього вечора була дуже смачна вечеря, після якої знову дощ із сильним вітром з гір загнав нас до палаток! Було відчуття, що вітер зірве палатку, але все обійшлося.

Наступного дня наш маршрут лежав до покорення найвищої вершини України – гори Говерла (2061 м). Шлях був не складний, але підйом на Говерлу відбувався в умовах сильного вітру з дощем, видимість була також не велика.

На вершині було дуже багато груп туристів з різних куточків нашої країни. Було приємно це бачити, коли гори об’єднують людей з різних регіонів. Трохи спустившись з вершини ми зробили зупинку на обід в маленькій хатинці, де зупиняються туристи, щоб сховатися від негоди та для ночівлі. Спустившись ще трохи нижче ми увійшли на територію Карпатського біосферного заповідника, де набрали води у дорогу до нашої зупинки. Яка на нас чекала на мальовничій галявині у підніжжя гори Петрос. Поряд був будиночок чабанів, де наші друзі придбали собі бринзи, яку тут роблять із молока овець. Ця ніч була спокійна та тепла, всі виспалися та добре відпочили.

Початком наступного дня був підйом на гору Петрос. Який дався на диво не складним, була сонячна тепла погода. Краєвид відкрився з вершини дуже мальовничий. Було видно попередньо пройдені нами вершини! Більше підйомів на маршруті вже не було. Спуск до останньої стоянки був цікавим та не складним. По дорозі ми зупинялися, щоб поїсти чорниць та напитися джерельної води.
На стоянці ми нарешті змогли трохи помитись та попрати свої речі, погода була на ношому боці!)

Наступного дня ми вже прямували до села Кваси, де на нас чекали автомобілі. По дорозі до Івано-Франківська ми зупинилися у Микуличині, щоб посмакувати справжнього свіжо - звареного Гуцульського пива. По приїзді ми завітали за сувенірами до крамнички «Два Кольори», де придбали сувеніри для своїх рідних та друзів! Так і закінчилась наша подорож!

Висловлюємо велику подяку нашому провіднику, найкращому провіднику в Карпатах - Олександру за незабутні дні на мальовничому Чорногірському хребті! Надіємося, що побачимося у наступному році!
А тут наше відео з походу: "Висока Чорногора"